Froggy Jumps

Степ оповитий тишею дихав пахощами росяних трав.

Замурзаний медом онучок вигойдувався на міцних дідових руках.

Хліба змиті дощем яскраво зеленіли.

Залитий сонцем степ розкинувся перед нами.

Через вікно зазирнув клапоть неба присипаний срібним пилом.

Повитий туманом острів пливе в морі.

З усіх садків пахло нагрітою на сонці корою дерев…

Теплом дихала настояна на травах та квітках земля.

Сірі султани пилюки звихреної конем осідали на скошеній стерні.

Тремтячими від хвилювання руками Тарас розгорнув папір.

Підхоплена хвилями шлюпка вилетіла в море.

Хатки окутані садками та левадами розбіглися по пагорбку.

У саду вже снують по доріжках, усипаних піском поодинокі пари.

Через усю Вербівку стеляться сукупні городи та левади, не огороджені тинами.

Повітря густо нагріте пекучим сонцем, ворушиться.

А думи, в слово перелиті, і після тебе будуть жити.

Думка погано висловлена, втрачає свою цінність.

Побілена матір’ю хата, запрошувала гостей.